— Ходімо ж, — нетерпляче гукнув Косматий чоловічок.
Поліхромія вже кинулася вперед, кружляючи в танці, а інші пішли за нею. Тото чомусь не сподобався товстун, і він спробував вкусити його за товсте стегно. Однак Дороті встигла підхопити нечемного песика й побігла наздоганяти друзів, які крокували швидше, ніж зазвичай, намагаючись втекти від неприємних звуків. Весь час, поки подорожні піднімалися по схилу пагорба, вони чули монотонне:
Кап-крап-ап, кап-крап-ап,
Ум-пом-пом, ум-пом-пом, ум-пом-пом,
Кап-крап-ап, кап-крап-ап,
Ум-пом-пом — бап!
Мандрівники зійшли на вершину і почали спускатися вниз. Звуки поступово ставали тихішими, поки не припинилися зовсім. Друзі відчули величезне полегшення.