звучало тим виразніше, чим ближче подорожні підходили до будинку. Раптом вони побачили маленького товстого чоловічка, який сидів на лавці перед вхідними дверима.
На ньому була червона, прикрашена тасьмою куртка, блакитний жилет і білі штанці з нашитими збоку золотистими стрічками. На лисій голові примостилася надіта набакир маленька кругла червона шапочка, яка трималася завдяки еластичній гумці, що спускалася від країв шапки й охоплювала підборіддя.
Обличчя в незнайомця було дуже кругле, очі — блакитними, руки обтягували білі бавовняні рукавички. Він відставив убік міцну палицю з золотим набалдашником й нахилився вперед, щоб роздивитися незнайомців.
Як не дивно, але музичні звуки, мабуть, виходили з горла товстого чоловічка. Біля нього не було ні музичного інструмента, ні іншого предмета, здатного відтворювати мелодію.
Мандрівники підійшли зовсім близько, і пильно розглядали незнайомця, а він, у свою чергу, вивчав їх. Незабаром дивні звуки знову полилися з його горла:
Кап-крап-ап, кап-крап-ап,
Ум-пом-пом, ум-пом-пом, ум-пом-пом,