— Помандруємо назад, до шляху, — сказала Дороті.
— Але давайте триматися берега, щоб не заблукати, — запропонував Лев.
Усі згодились і після короткого перепочинку рушили понад річкою шукати шлях, від якого їх віднесла течія.
Довкола слалися залиті щедрим сонячним промінням і замаяні яскравими квітами зелені луки, стояли фруктові сади зі стиглими плодами. Але мандрівники не зважали на довколишню красу, не раділи сонцю, бо тужили за бідолахою Страшилом.