— Та я й сам це знаю, — відповів Лев і засоромлено похнюпився. — Я давно це знаю, але чим тут зарадиш?
— То вже ваша турбота. Навіщо ви вдарили бідолашного Страшила, безневинну солом’яну істоту?
— Невже він солом’яний? — здивувався Лев, спостерігаючи, як Дороті піднімає Страшила, ставить на ноги й підбиває, мов подушку.
— Ніби ви не бачите! — все ще розгнівано відказала дівчинка.