— Якщо побачите якийсь будинок чи місцинку, де можна перепочити, ведіть мене туди, добре? Бо що не кажіть, а мандрувати наосліп не дуже приємно.
Незабаром Страшило зупинився.
— Я бачу праворуч дерев’яну хатку, — сказав він. — Підійдемо до неї?
— Авжеж, — зраділа дівчинка. — Я вже насилу ноги переставляю.