— Я не розумію, навіщо вам залишати нашу прекрасну землю й повертатися до того посушливого, сірого краю, який ви називаєте Канзасом.
— Ви не розумієте цього, бо в голові у вас замість мозку солома, — відповіла дівчинка. — Хоч би яким непривітним і сірим видавався наш рідний край, ми, люди, все одно не проміняли б його на інший, навіть найпрекрасніший. Немає країни, дорожчої за батьківщину.
Страшило зітхнув.
— Авжеж, мені це невтямки, — сказав він. — Якби ваші голови були напхані соломою, як моя, ви б усі, певно, жили в мальовничих країнах, а Канзас лежав би безлюдний, як пустеля. Все-таки Канзасу дуже пощастило, що у ваших головах є мозок.