І знову вона гукнула на допомогу моргунів і разом із Левом і Лісорубом повела їх на розшуки Страшила. Йшли вони цілий день, а потім ще півдня, аж поки підійшли до високого дерева, на верхівку якого крилаті мавпи закинули одяг солом’яного чоловічка.
Дерево те було дуже високе, а стовбур — такий гладенький, що ніхто не міг на нього видряпатися. Тоді Лісоруб сказав:
— Дайте-но я його зрубаю, і ми враз доберемося до одягу Страшила.
А слід сказати, що, поки бляхарі латали самого Лісоруба, один моргун-золотар виготовив для його сокири сокирище із щирого золота — замість поламаного дерев’яного, а інші майстри очистили сокиру від іржі, відполірували й вигострили її так, що вона була гостра, як бритва, і блищала, мов срібна.