Після цього вона зовсім не давала Левові їсти, але щодня опівдні підходила до клітки й питала:
— Ну як, підставиш шию під хомут чи ні? А Лев відповідав:
— Ні, не підставлю. А якщо ти поткнешся до клітки, я тебе роздеру на шматки.
Річ у тім, що Дороті потай годувала свого друга: щоночі, коли Відьма спала, дівчинка приносила йому з кухні чого-небудь поїсти й після того, як Лев наїдався, лягала біля нього на соломі, клала голову на м’яку, густу гриву й пошепки розмовляла з ним про одне: як утекти із замку. Але втекти було неможливо, бо замок удень і вночі охороняли раби Лихої Відьми — моргуни, які страшенно її боялися й робили все, що вона їм наказувала.