Наступного ранку солдат із зеленою бородою повів до тронної зали Лева.
Проскочивши в двері, Лев, однак, відразу втратив свій бойовий запал, бо на троні побачив Вогняну Кулю, таку розпечену й сліпучу, що на неї боляче було дивитися. Спершу Левові спало на думку, що Оз ненароком підпалив себе й от-от згорить дощенту. Та коли він спробував наблизитися, Вогняна Куля дихнула на нього нестерпним жаром — аж вуса обсмалила, — і Левові довелося злякано позадкувати до дверей.
Отоді-то зсередини Вогняної Кулі почувся тихий, спокійний голос:
— Я Оз, великий і грізний. Хто ти й що привело тебе до мене?