— Ні, що завгодно, тільки не вбивати! — жахнулася Дороті.
— Ти вбила Відьму Сходу, і в країні залишилася тепер одна-єдина Лиха Відьма; тільки-но ти прийдеш і скажеш, що її теж не існує, — я поверну тебе до Канзасу. Але не раніше.
Від розчарування дівчинка заплакала, а Голова майже благально закліпала очима, ніби хотіла сказати: «Не плач, я знаю, що ти виконаєш мою умову».
— Я зроду нікого з власної волі не вбивала, — схлипуючи, проказала Дороті. — Та якби й хотіла вбити — що я проти Лихої Відьми? Якщо ви, великий і грізний, не годні розправитися з нею самі, то що можу зробити я?