— Це слід від поцілунку Доброї Відьми Півночі. Вона поцілувала мене на прощання, порадивши йти до вас, — відповіла Дороті.
Здавалося, очі знову зазирнули їй у самісіньку душу і, мабуть, побачили, що дівчинка говорить правду. Тоді Оз спитав:
— Ну, а від мене чого тобі треба?
— Поверніть мене, будь ласка, до Канзасу, до тітоньки Ем і дядечка Генрі, — попросила дівчинка. — Ваша країна прекрасна, але мені в ній не подобається. І тітонька Ем, певно, страшенно непокоїться, що мене так довго немає.