Гаррі намагався пригадати дванадцяту сторінку посібника: "Заклинання для відновлення дії реверсу".
— Я ж кажу: усе залежить від породи. Нечиста кров дає про себе знати. Я нічого не маю проти твоєї родини, Петуніє, — вона поплескала по кістлявій руці тітки Петунії своєю великою, як лопата, долонею, — але твоя сестра була непутяща. Такі трапляються і в найкращих родинах. А згодом вона ще втекла з тим баламутом. От і маємо: результат перед очима.
Гаррі втупився в тарілку, відчуваючи якийсь дивний дзвін у вухах. "Міцно вхопіться за хвіст мітли" , — подумав він. Але не міг пригадати, що там далі. Голос тітоньки Мардж угвинчувався в нього, наче свердло з фірми дядька Вернона.
— Цей Поттер... — крекнула тітонька, схопила пляшку з бренді і хлюпнула собі в келих та на скатертину. — Ви так мені й не казали, чим він займався?..
Дядько Вернон і тітка Петунія невимовно напружились. Навіть Дадлі відірвався від торта і глянув на батьків.
— Він... не працював, — зиркнув на Гаррі дядько Вернон. — Був безробітний...
— Я так і думала! — пирхнула тітонька Мардж, після чого добряче ковтнула бренді і витерла рукавом підборіддя. — Нікчемний, нікудишній, ледачий жебрак, який...
— Неправда! — втрутився раптом Гаррі.