Зазвичай Півз, хоч і був зухвалим грубіяном, ставився до вчителів з певною повагою. Усі дивилися на професора Люпина і чекали на його реакцію. На їхній подив, він і далі всміхався.
— На твоєму місці, Півзе, я відліпив би жуйку зі шпарини, — спокійно мовив він. — Містер Філч не зможе зайти по мітли.
Філч був гоґвортським сторожем, бездарним і вічно роздратованим чарівником, який безперестанку воював з учнями і з тим же Півзом. Півз, однак, пустив Люпинові слова повз вуха і лише зневажливо пирхнув.
Професор Люпин зітхнув і витяг чарівну паличку.
— На такий випадок є непогане маленьке закляття, — сказав він учням через плече. — Дивіться уважно.
Він підняв паличку на рівень плеча, скерував її на Півза і промовив: "Вадівазі!"
Жуйка кулею вилетіла з замкової шпарини і влучила Півзові просто в ліву ніздрю. Він шугнув угору, а тоді щез, проклинаючи все на світі.
— Круто, пане професоре! — захоплено вигукнув Дін Томас.