— Гаррі, — мовив він тихим серйозним голосом, — але ж ти ніде не бачив великого чорного пса?
— Бачив, — відповів Гаррі. — Того вечора, коли пішов від Дурслів.
У Рона випала з рук виделка.
— То міг бути просто якийсь бездомний пес, — припустила Герміона.
Рон глянув на неї як на божевільну.
— Герміоно, якщо Гаррі бачив Ґрима, це... це дуже погано, — сказав він. — Мій... мій дядько Біліус його побачив і... через добу помер!
— Співпадіння, — безтурботно пирхнула Герміона, наливаючи собі гарбузового соку.
— Ти не розумієш, що кажеш! — почав сердитися Рон. — Ґрим може налякати до смерті будьякого чаклуна!