І хлопці вдали, що не чують дедалі голоснішого чмихання, а небо тим часом швидко темніло.
У пітьмі засвітилися зірки. Гаррі знову натяг джемпера, намагаючись не помічати, що двірники на вітровому склі, наче протестуючи, легенько затряслися.
— Уже недалеко, — звернувся Рон не так до Гаррі, як до машини, — вже недалеко. — І він стурбовано постукав по панелі приладів.
Пірнувши під хмари, вони мусили пильно вдивлятися, шукаючи в темряві знайомий орієнтир.
— Он там! — заволав Гаррі, від чого Рон і Гедвіґа аж підскочили. — Просто попереду!
Вирізняючись на тлі темного обрію, високо на скелі понад озером здіймалися численні вежі й башточки Гоґвортського замку.
Але машина здригнулася й почала втрачати швидкість.
— Давай, — улещував її Рон, легенько потрусивши кермом, — уже майже доїхали, давай!