Містер Візлі завів мотор, і вони почали виїжджати з подвір'я. Не встиг Гаррі кинути прощальний погляд на будинок, як вони вже й повернулися: Джордж забув коробку з піротехнікою від Флібустьєра. Ще за п'ять хвилин вони різко загальмували в подвір'ї, бо Фред мусив бігти по свою мітлу. Уже майже виїхали на шосе, і тут Джіні згадала, що забула вдома щоденник. Коли вона знову сіла в машину, вони вже запізнювалися і починали нервувати.
Містер Візлі зиркнув на годинника, а тоді — на свою дружину.
— Молі, кохана…
— Ні, Артуре.
— Ніхто ж не побачить. Ця маленька кнопочка запустить підсилювач невидимості, я сам його встановив. Він допоможе нам піднятися в повітря, а тоді нас прикриють хмари. Хвилин за десять будемо на місці, і ніхто нічого не…
— Я сказала ні, Артуре. Не серед білого дня.
Вони прибули на КінґсКрос за чверть одинадцята. Містер Візлі метнувся через дорогу по візочки для валіз, і всі побігли на вокзал.
Торік Гаррі таки встиг на "Гоґвортський експрес". Найтяжче було потрапити на платформу номер дев'ять і три чверті, яка була невидима для маґлівських очей. Для цього кожен мав проскочити крізь масивну перегородку, що розділяла дев'яту й десяту платформи. Боляче не було, але треба було стежити, щоб ніхто з маґлів не помітив, куди ви щезаєте.