— Я думав, ти купиш мені якийсь дарунок.
— Я казав, що куплю тобі спортивну мітлу, — відказав батько, барабанячи пальцями по прилавку.
— Ну то й що, коли мене нема в команді гуртожитку? — похмуро й роздратовано відізвався Мелфой. — Гаррі Поттер дістав торік "Німбус2000". Він мав дозвіл від Дамблдора, щоб грати за Ґрифіндор. Карочє, він не такий уже й класний ловець, просто відомий… Відомий, бо має той жлобський шрам на чолі.
Мелфой нахилився над поличкою, де було повно черепів.
— А всі думають, що він такий крутий, такий класний Поттер зі своїм шрамом і мітлою.
— Ти вже казав мені про це разів з десять, — заспокійливо глянув на сина містер Мелфой, — і я знову хотів би нагадати тобі, що просто… необачно показувати, що ти не в захваті від Гаррі Поттера, коли для більшості наших людей — це герой, який примусив зникнути Лорда Темряви. О, містере Борджине!
За прилавком, пригладжуючи масне волосся, показався згорблений чоловік.
— Містере Мелфою, як приємно бачити вас знову! — сказав містер Борджин ще маснішим, ніж його волосся, голосом. — Я такий радий, а тут ще й панич Мелфой, — чудово. Чим можу прислужитися? Я вам зараз покажу щось, тількино отримав, і ціна поміркована…