— А очі заплющ, — додала місіс Візлі. — Сажа.
— Не метушися, — підказав Рон, — бо можеш вийти не з того каміна.
— Але не панікуй, щоб не вийти зашвидко, почекай, аж поки побачиш Фреда і Джорджа.
Намагаючись запам'ятати це все, Гаррі взяв дрібку порошку флу і наблизився до вогню. Набрав у легені чимбільше повітря, жбурнув порошок у полум'я і зайшов туди; йому здалося, ніби його обвіяв теплий вітерець, він відкрив рота й відразу наковтався гарячого попелу.
— Алея Ддіаґон! — закашлявся він.
Гаррі неначе засмоктало до величезної мушлі.
Він закрутився з неймовірною швидкістю, а у вухах так загуло, що він просто оглух…
Гаррі спробував розплющити очі, але від вихору зелених вогнів його мало не знудило…