— Сьогодні твій день народження, — єхидно мовив Дадлі. — Чому тебе ніхто не привітав? Ти що, навіть друзів не маєш серед тих почвар?
— Не думаю, що твоя мама дуже зрадіє, коли довідається, що ти згадуєш мою школу, — незворушно мовив Гаррі.
Дадлі підтягнув штани, що сповзали з його колихливого пуза.
— Чого ти дивишся на живопліт? — підозріло запитав він.
— Та ось вибираю найкраще заклинання, щоб його підпалити, — відповів Гаррі.
Дадлі миттю відсахнувся, а на його масному обличчі проступив страх.
— Ти не мможеш… Тато казав, що тобі не можна займатися ммагією… казав, що викине тебе з дому… А тобі нема де дітися… Ти навіть не маєш друзів, які б тебе…
— Тиндиринди! Фокуспокус… чарибари… — страшним голосом вимовив Гаррі.