— З відзнакою, — похвалився Фред, тримаючи в руках Щось подібне на довжелезну струну тілесного кольору.
— Сходами ви опинилися б тут на цілих тридцять секунд пізніше, — сказав Рон.
— Час — це ґалеони, любий братику, — відповів йому Фред.
— Гаррі, однак, заважав приймати інформацію. Видовжені вуха, — пояснив він у відповідь на Гаррін здивований погляд і показав струну, що волочилася аж до сходового майданчика. — Хочемо почути, що діється внизу.
— Будьте обережні, — попередив Рон, дивлячись на "вуха", — бо якщо мама знову побачить...
— Варто ризикнути, це дуже важливі збори, — відповів Фред.
Відчинилися двері, і там з'явилася довжелезна руда грива.
— Ой, Гаррі, привіт! — зраділа менша Ронова сестра Джіні. — Мені здалося, що я чула твій голос.