— Діді! Нарешті, бо я вже було... почала... Дідіку, що сталося?
Гаррі скоса глянув на Дадлі і якраз вчасно вислизнув з-під його руки. Дадлі захитався, його лице позеленіло... а тоді він роззявив рота й виблював прямо на килимок.
— ДІДІ! Діді, що з тобою? Верноне? ВЕРНОНЕ!
Гаррін дядько підстрибом примчав з вітальні, а його моржеві вуса відстовбурчилися врізнобіч, як завжди, коли він хвилювався. Він підбіг до тітки Петунії і допоміг їй перетягти ослаблого Дадлі через поріг, намагаючись не ступити в калюжу блювотиння.
— Йому погано, Верноне!
— Що таке, сину? Що сталося? Місіс Полюс дала тобі щось несвіже до чаю?
— Чого ти такий брудний, золотко? Ти що, лежав на землі?
— Стривай... синку, на тебе, бува, ніхто не нападав? Тітка Петунія вереснула.