Щось холодне заструменіло ззаду по Гарріній шиї. Спочатку він подумав, що хтось накладає на нього розілюзнювальні чари, а потім збагнув, що то місіс Візлі намагається причесати його мокрим гребінцем.
— Твоє волосся може лежати гладенько? — у розпачі спитала вона.
Гаррі заперечливо похитав головою.
Містер Візлі поглянув на годинника, а потім на Гаррі.
— Нам уже пора, — сказав він. — Ще трохи зарано, але, мабуть, краще тобі освоїтися в міністерстві, аніж стирчати тут.
— Добре, — автоматично погодився Гаррі, відклав грінку й підвівся.
— Гаррі, все буде добре, — підбадьорила його Тонкс, поплескавши по руці.
— Удачі тобі, — побажав Люпин. — Я впевнений, що все владнається.