— Гарно провів літо?
— Та ні, жахливо, — заперечив Гаррі.
Чи не вперше на Сіріусовім обличчі промайнула тінь усмішки.
— Не розумію, на що тобі жалітися.
— Що? — Гаррі не повірив власним вухам.
— Я особисто лише радів би нападові дементорів. Смертельна боротьба за власну душу — непогана розвага після монотонного скніння. Ти нарікаєш, але, принаймні, хоч міг гуляти, розминати ноги, битися... А я вже цілий місяць звідси ні на крок.
— Чому це? — спохмурнів Гаррі.
— Бо Міністерство магії досі на мене полює, а Червохвіст уже, мабуть, розповів Волдемортові, що я анімаг, тому я більше не можу маскуватися. Та й для Ордену Фенікса користі з мене небагато... принаймні так вважає Дамблдор.