Крічер уже просто верещав. Гаррі не міг вигадати нічого іншого, крім:
— Крічер, замовкни!
На якусь мить здалося, що Крічер задихається. Він схопився за горло, вирячив
очі, а губи його й далі судомно сіпалися. Кілька секунд він хапав ротом повітря,
а тоді гепнувся долілиць на килим (тітка Петунія заскиглила) й почав бити по
підлозі руками й ногами, заходячись у шаленій, але беззвучній, істериці.
— Ну, це все спрощує, — повеселішав Дамблдор. — Бачу, Сіріус добре знав, що
робить. Ти законний власник будинку номер дванадцять на площі Ґримо і господар
Крічера.
— Я… я мушу тримати його біля себе? — спитав приголомшений Гаррі, під ногами в
якого метався Крічер.
— Якщо не хочеш, не тримай, — відповів Дамблдор. — Пропоную відіслати його в