Заповіт і заперечення
Гаррі Поттер голосно хропів. Ось уже майже чотири години він сидів на стільці
біля вікна, вдивляючись у темну вуличку, і врешті-решт задрімав, притулившись
лобом до холодної шибки. Окуляри в нього перекосилися, рот роззявився. Пара на
шибці від його подиху іскрилася в помаранчевому сяйві вуличних ліхтарів. Штучне
освітлення висмоктало з обличчя барви, тож під копицею розкуйовдженого чорного
волосся він скидався на привида.
Кімната була захаращена різним добром та сміттям: совині пера, недогризки яблук
і обгортки від цукерок на підлозі, підручники заклять, безладно розкидані на
ліжку серед зіжмаканих мантій, цілий стос газет у промені світла на письмовому
столі. Заголовок в одній з газет різав очі: