— Авжеж, дуже скоро я збагнув, що він не володіє жодними надзвичайними
здібностями. Йому вдавалося уникати різних халеп лише завдяки сприятливому
збігові обставин, несподіваній удачі та здібнішим за нього друзям. Він
звичайнісінька посередність, хоч і самовдоволена й нестерпна, як і його батько.
Я все зробив, щоб його вигнали Гоґвортсу, з яким, на мою думку, його мало що
єднало, — але щоб убивати його або дозволити, щоб його вбили на очах? Я був би
останнім дурнем, якби пішов на такий ризик, коли поблизу був Дамблдор.
— І ти хочеш, щоб ми повірили, ніби за увесь цей час Дамблдор тебе ні разу не
запідозрив? — засумнівалася Белатриса. — Що він так і не знає, кому ти насправді
відданий, що й далі тобі беззастережно довіряє?
— Я добре зіграв свою роль, — відповів Снейп. — І ще ти забуваєш про найбільшу
Дамблдорову ваду: він вірить, що люди кращі, ніж вони є насправді. Коли я