минулі шістнадцять років, а це корисніший дарунок до його повернення, ніж
нескінченні згадки про те, як неприємно було в Азкабані…
— Але ти залишився…
— Так, Белатрисо, залишився, — підтвердив Снейп, чи не вперше дратуючись. — Я
мав вигідну роботу, і волів мати її, ніж сидіти в Азкабані. Ти знаєш, що тоді
ловили смертежерів. Дамблдорове заступництво оберігало мене від в’язниці, це
було дуже доречно, і я цим скористався. Повторюю: Темний Лорд не нарікав, що я
залишився, тож я не розумію, чому висловлюєш невдоволення ти.
— Здається, далі ти хотіла знати, — він підвищив голос, бо видно було, що
Белатриса хоче його перебити, — чому я не підпустив Темного Лорда до
філософського каменя. На це легко відповісти. Він не знав, чи може мені
довіряти. Він, як і ти, вважав, що я перетворився з вірного смертежера на