увійшла слідом без запрошення.
— Здоров, Снейпе, — кинула вона, проходячи.
— Здоров, Белатрисо, — озвався він, різко зачиняючи двері, і його вузькі вуста
насмішкувато скривилися.
Вони опинились у крихітній вітальні, більше схожій на темну палату для психічно
хворих. Стіни були повністю заставлені книжками, оправленими здебільшого в
старезну чорну чи коричневу шкіру; потертий диван, благеньке крісло й хиткий
столик були зіставлені докупи в озерці тьмяного світла від уставленого свічками
світильника, що звисав зі стелі. Відчувалася занедбаність, ніби тут ніхто
постійно не мешкав.
Снейп жестом підкликав Нарцису до дивана. Та зняла мантію, відкинула її вбік і
сіла, втупившись у свої білі тремтячі руки, зчеплені на колінах. Белатриса зняла