— Нема такого, чого б я не посміла! — видихнула Нарциса і в її голосі почулися
істеричні нотки. Вона махнула чарівною паличкою, наче ножем, і знову спалахнуло
світло.
Бела як обпечена відсахнулася від сестриної руки.
— Нарцисо!
Але Нарциса вже бігла далі. Потираючи руку, переслідувачка знову подалася за
нею, хоча трималася тепер на відстані. Вони заглиблювалися в безлюдний лабіринт
цегляних будинків. Нарешті Нарциса побігла вгору вуличкою, що мала назву
Прядильний Кінець, і над якою, наче велетенський вказівний палець, здіймався
височенний димар млина. Її кроки відлунювали бруківкою, коли вона минала забиті
дошками вікна з вибитими шибками, і стихли аж біля останнього будиночка, на
першому поверсі якого мерехтіло крізь штори тьмяне світло.