--==Страница 323==--

Пред Оглавл След

Нещасний Невіл щось пробурмотів про те, що «так хотіла бабуся».

— Он як, — гмикнула професорка Макґонеґел. — Твоїй бабусі давно пора навчитися

пишатися тим онуком, який у неї є, а не тим, якого вона воліла б мати… особливо,

після того, що сталося в міністерстві.

Невіл зашарівся й сором’язливо закліпав очима; професорка Макґонеґел ще ніколи

його не хвалила.

— На жаль, Лонґботоме, я не можу прийняти тебе у свій клас на рівень НОЧІ. Але я

бачу, що ти отримав «добре» з заклинань… може, складатимеш НОЧІ з заклинань?

— Бабуся вважає, що заклинання — предмет для слабаків, — пробурмотів Невіл.

— Іди на заклинання, — порадила професорка Макґонеґел, — а я напишу Авґусті

листа, і нагадаю, що цей предмет не можна вважати нікчемним лише тому, що вона

сама провалила іспит із заклинання, отримавши незадовільну оцінку. — І ледь

Пред Оглавл След