— Доброго вам вечора! — побажав він з широкою усмішкою й розкинув руки, ніби
хотів усіх обійняти.
— А що в нього з рукою? — зойкнула Герміона.
Не тільки вона це помітила. Дамблдорова права рука й досі була така сама чорна й
змертвіла, як і того вечора, коли він прибув забирати Гаррі від Дурслів. По залі
пробіг шепіт. Дамблдор, правильно його витлумачивши, тільки засміявся й потрусив
пурпурово-золотим рукавом, з якого визирала його ушкоджена правиця.
— Нічого страшного, — безтурботно сказав він. — Отже… нових наших учнів вітаємо,
старих наших учнів вітаємо теж! Вас чекає новий рік магічної освіти…
— У нього рука була така ще влітку, — прошепотів Гаррі Герміоні. — Я думав, що
він до цього часу її вилікує… або мадам Помфрі йому вилікує.
— Рука наче відмерла, — скривилася Герміона, мовби її нудило. — Бувають такі