— То ви теж там були? Справді? — щиро втішився Слизоріг, позираючи то на Джіні,
то на Невіла, але ті сиділи мовчки, не спокушаючись на його підбадьорливу
усмішку. — Так… ну… це правда, що «Віщун» любить прибрехати… — трохи розчаровано
продовжив Слизоріг. — Пам’ятаю, як мені розповідала дорогенька Ґвеноґа… тобто та
сама Ґвеноґа Джонс, капітан «Гарпій з Голігеду»…
Він пустився в нудотні спогади, та Гаррі відчував, що Слизоріг ще не наситився
випитуваннями, бо Невіл і Джіні його, мабуть, анітрохи не переконали.
Слизоріг і далі сипав різними небилицями про визначних чаклунів, яких він навчав
і які завжди з радістю ставали членами так званого «Слизоклубу» в Гоґвортсі.
Гаррі не міг усидіти на місці, так йому хотілося звідси піти, але він не знав,
як це ввічливо зробити. Нарешті поїзд випірнув з чергової довжелезної смуги
туману прямісінько під багряний обрій на заході, і Слизоріг озирнувся, кліпаючи