Гаррі промовчав. Белбі, Маклаґен і Забіні витріщилися на нього.
— Авжеж, — сказав Слизоріг, уважно дивлячись на Гаррі, — уже кілька років ходять
чутки… Пам’ятаю, коли… ну…після тієї жахливої ночі… Лілі… Джеймс… а ти вижив… і
пішли плітки, що ти володієш надприродним даром…
Забіні ледь чутно пирхнув, що явно означало певний скептицизм. З-за спини Забіні
раптом пролунав сердитий голос.
— Аякже, Забіні, це ж _у_тебе_ такий великий талант… хизуватися…
— Ой, лишенько! — благодушно хихикнув Слизоріг, озираючись на Джіні, що люто
зиркала на Забіні з-за Слизорогового черева. — Стережися, Блез! Я бачив, коли
проходив повз її купе, як ця панночка блискуче виконувала закляття «Кажанячі
шмарки»! Я б її не сердив!
Забіні лише презирливо гмикнув.