Гаррі дратувало, що ні Рон, ні Герміона не думали про Мелфоя стільки, як він. А
може, за кілька днів їм просто набридло про нього говорити.
— Гаррі, я згодна, що тут щось підозріле, — теж трохи роздратовано озвалася
Герміона. Вона сиділа на підвіконні в кімнаті Фреда і Джорджа, спираючись ногою
на картонну коробку, і явно неохоче відірвалася від нового примірника
«Вдосконалених перекладів рун». — Та хіба ж ми не погодилися, що пояснень може
бути безліч?
— Може, він зламав свою Руку Слави? — непевно припустив Рон, що намагався
випрямити зігнуті гілочки на хвості своєї мітли. — Пам’ятаєш ту засохлу руку, що
була в Мелфоя?
— Але чому він тоді сказав: «Не забувай, щоб цей екземпляр був у безпечному
місці»? — запитав Гаррі, мабуть, удвадцяте. — Можна було зрозуміти, що Борджин