— Це намисто продається? — поцікавилася, зупиняючись біля заскленої вітрини.
— Якщо маєш півтори тисячі ґалеонів, — холодно відповів Борджин.
— О… е-е… ні, аж стільки не маю, — сказала Герміона й рушила далі. — А… цей
симпатичний… е-е… череп?
— Шістнадцять ґалеонів.
— То він продається? Його не… відклали для когось іншого?
Борджин скоса на неї зиркнув. Гаррі мав не дуже приємне відчуття, ніби той точно
знає, що замислила Герміона. Мабуть, Герміона теж відчула, що її викрито, бо
раптом відкинула під три чорти будь-яку обережність.
— Річ у тім, що… е-е… хлопець, який тут щойно був, Драко Мелфой, ну, він мій
друг, і я хотіла б йому зробити подарунок на день народження, але якщо він уже
щось замовив, то я б, зрозуміло, не горіла бажанням дарувати йому ту саму річ,