Мелфоєвих жестів, він щось жваво говорив. Власник крамниці, пан Борджин,
згорблений чоловік з намащеним оливою волоссям, стояв навпроти Мелфоя. Його
обличчя виражало дивне поєднання обурення й страху.
— Якби ж то нам почути, що вони говорять! — зітхнула Герміона.
— Зараз почуємо! — схвильовано прошепотів Рон. — Чекайте…чорт…
У нього випали з рук кілька коробочок, поки він нишпорив у найбільшій.
— Дивіться, видовжені вуха!
— Супер! — зраділа Герміона, а Рон почав розкручувати довжелезні струни
тілесного кольору, підштовхуючи їх до дверей. — Ох, будемо сподіватися, що двері
не занетурбовані…
— Ні! — засяяв Рон. — Послухайте!
Вони схилили докупи голови й уважно прислухалися до кінчиків струн, крізь які