Вона показувала на кілька пухнастих кульок різних від відтінків рожевого й
фіолетового, що перекочувалися по дну клітки й тонесенько пищали.
— Карликові пухи, — пояснив Джордж. — Мініатюрні пухканці, ми їх ще не навчилися
швидко розводити. А що з Майклом Корнером?
— Я його покинула, бо він страшенний невдаха, — сказала Джіні, просовуючи пальця
крізь ґрати клітки й дивлячись, як коло нього збираються карликові пухи. — Вони
такі гарнюні!
— Ага, симпатичні, — погодився Фред. — Та чи не надто швидко ти міняєш хлопців?
Джіні обернулася до нього, взявши руки в боки і глянувши таким лютим поглядом у
стилі місіс Візлі, що Гаррі аж здивувався, як це Фред устояв на ногах.
— Не твоє собаче діло. І я була б тобі дуже вдячна, — сердито гукнула вона
Ронові, який щойно з’явився біля Джорджа, тримаючи в оберемку купу товарів, —