професорку Макґонеґел наприкінці навчального року.
У Гаррі закрутило в животі. Краще б він не їв так багато за сніданком.
— А ми в Бобатоні, — самовдоволено сказала Флер, — все гобили інакше. Гадаю, так
бульо кгаще. Ми здавали іспити після шести гоків навчання, а не п’яти, а тоді…
Флерині слова заглушив вереск. Герміона показувала на вікно кухні. У небі чітко
виднілися три чорні цятки, що швидко збільшувалися.
— Це точно сови, — прохрипів Рон, підстрибуючи й стаючи біля вікна поруч з
Герміоною.
— І їх три, — додав Гаррі, швидко займаючи місце з другого боку.
— По одній для кожного, — перелякано прошепотіла Герміона. — Ой, ні… ой, ні… ой,
ні…
Вона міцно схопила Гаррі й Рона за лікті.