— Не зникає, — стурбовано говорила місіс Візлі, стоячи над Герміоною з чарівною
паличкою і книжкою «Помічник цілителя», розгорнутою на сторінці «Синці, порізи й
подряпини». — Завжди ж діяло. Нічого не розумію.
— Цілком у стилі Фреда з Джорджем. Вони зробили так, щоб синець не зникав, бо
вважали, що це смішно, — сказала Джіні.
— Він мусить зійти! — пискнула Герміона. — Не буду ж я отак скрізь ходити!
— Не будеш, люба, ми знайдемо ліки, не переживай, — заспокоювала її місіс Візлі.
— Білл мені гозповідав, які веселі Фгед і Джогдж! — сяйнула безтурботною
усмішкою Флер.
— Ага, я зараз лусну зі сміху, — огризнулася Герміона.
Вона схопилася й, заламуючи руки, забігала по кухні.
— Місіс Візлі, ви впевнені, що зранку сови не прилітали?