— Не журися, — заспокоїв Рон, насилу стримуючи сміх, — мама тебе вилікує, вона
добре гоїть дрібні поранення…
— Ой, та не звертайте уваги! — махнула рукою Герміона. — Гаррі, ой, Гаррі…
Вона знову сіла на краєчок його ліжка.
— Ми думали, коли вже повернулися з міністерства…звісно, ми нічого не хотіли
тобі казати, але з того, що Луціус Мелфой говорив про пророцтво, ніби воно про
тебе й Волдеморта… то ми так і думали, що це щось таке… ой, Гаррі… — Вона
подивилися на нього й прошепотіла: — Тобі страшно?
— Не так, як спочатку, — зізнався Гаррі. — Коли я вперше про це почув, то
злякався… але тепер мені здається, ніби я завжди знав, що врешті-решт маю з ним
зіткнутися…
— Коли ми почули, що Дамблдор забиратиме тебе особисто, то ми так і подумали, що