— Це дурість, — сказав Рон.
— Це почуття вини з боку того, хто вижив, — сказала Герміона. — Я знаю, що Люпин
намагався її заспокоїти, але вона й досі в депресії. Їй навіть її метаморфомагія
не вдається!
— Що?…
— Не може змінювати собі зовнішність, як звикла, — пояснила Герміона. — Мабуть,
на її дар вплинув шок.
— Я й не знав, що таке могло статися, — здивувався Гаррі.
— Я теж, — зізналася Герміона, — але, мабуть, якщо перебувати в стані сильної
депресії…
Знову відчинилися двері і з’явилася голова місіс Візлі.
— Джіні, — прошепотіла вона, — іди вниз, допоможи приготувати обід.