мною вони майже не розмовляли, але мені так навіть більше подобається. А як ти,
Герміоно?
— Ой, та зі мною все добре, — сказала Герміона, уважно дивлячись на Гаррі, мов
на хворого.
Він розумів, чим це викликано, але не мав найменшого бажання обговорювати
Сіріусову смерть чи якісь інші скорботні теми, тому запитав:
— А котра вже година? Я що, пропустив сніданок?
— Про це не журись, мама тобі все принесе; вона вважає. що ти страшенно схуд, —
закотив очі Рон. — То що там відбувалося?
— Нічого такого. Я собі нидів у тітки з дядьком.
— Ой, не треба понтів! — скривився Рон. — Ти ж десь був з Дамблдором!
— Там не було нічого цікавого. Він хотів, щоб я йому допоміг умовити одного