— Це, Гаррі, чарівне село Бадлей Бабертон.
— А чому ми тут?
— О, я ж тобі не сказав, — визнав Дамблдор. — Я вже й не пам’ятаю, скільки років
повторюю, що нам не вистачає одного вчителя. Ми прибули сюди, щоб переконати
одного мого давнього колегу, який зараз на пенсії, повернутися в Гоґвортс.
— А я тут чим допоможу, пане професоре?
— Думаю, ми знайдемо для тебе роботу, — туманно відповів Дамблдор. — Сюди,
Гаррі, наліво.
Вони йшли крутою вузенькою вуличкою повз шеренги будиночків. У всіх вікнах було
темно. Дивне похолодання, що два тижні докучало на Прівіт-драйв, панувало й тут.
Згадуючи дементорів, Гаррі озирнувся й заспокійливо намацав у кишені чарівну
паличку.