— Авжеж, дуже скоро я збагнув, що він не володіє жодними надзвичайними
здібностями. Йому вдавалося уникати різних халеп лише завдяки сприятливому
збігові обставин, несподіваній удачі та здібнішим за нього друзям. Він
звичайнісінька посередність, хоч і самовдоволена й нестерпна, як і його батько.
— РОЗДІЛ ПЕРШИЙ —
Інший міністр
Наближалася північ, а прем’єр-міністр усе ще сидів у своєму кабінеті, читаючи
довжелезну доповідну записку, зміст якої прослизав крізь його мізки, не
залишаючи й сліду. Він чекав дзвінка від президента однієї далекої країни,
гадаючи, коли ж той сіромаха зателефонує, і відганяв прикрі думки про цей
довгий, тяжкий і виснажливий тиждень, тож у голові вже не залишалося місця ні
для чого іншого. Що дужче старався прем’єр-міністр зосередитись на сторінці з
друкованим текстом, то чіткіше йому уявлялося зловтішне обличчя його політичного
опонента. Цей опонент світився того дня у випусках новин, і не просто
перелічував усі ті жахіття, що сталися за минулий тиждень (ніби комусь ще треба
було про них нагадувати), а й пояснював, що єдина їх причина — помилки уряду.