Він відчував, ніби його загнали в кут і шантажують. Невже вони гадають, що він не знає, скільки вони для нього зробили, невже не розуміють, що саме тому він і хоче звідси піти, поки своєю присутністю не завдав ще більших страждань? Запала довга й ніякова тиша, під час якої його шрам і далі поколював і пульсував. Нарешті цю тишу порушила місіс Візлі.
- А де Гедвіґа, Гаррі? - запитала вона, піддобрюючись. - Можемо поставити її біля Левконії й погодувати.
У грудях все стислося. Він не міг сказати їй правди. Допив вогневіскі, уникаючи відповіді.
- Чекай, Гаррі, от піде поголос, що ти знов це зробив, - озвався Геґрід. - Вислизнув від нього, поборов єго, коли він тебе ледве не злапав!
- Це не я, - понуро заперечив Гаррі. - Це моя паличка. Моя чарівна паличка діяла сама собою.
Трохи помовчавши, Герміона лагідно заперечила:
- Але ж це неможливо, Гаррі. Ти, мабуть, хотів сказати, Що насилав чари, сам того не усвідомлюючи, що ти діяв інстинктивно.
Ні, - не погодився Гаррі. - Мотоцикл падав, я навіть не знав тоді, де Волдеморт, а моя паличка сама крутнулася у руці і, знайшла його й поцілила закляттям, причому таким, якого я й не знаю. Я ще не вичакловував золотого полум'я.