Там, на подвір'ї, з'явилися дві постаті, і Гаррі, підбігаючи до них, побачив, що це Герміона, яка поверталася до свого нормального вигляду, та Кінґслі. Обоє трималися за зігнутий вішак для одягу. Герміона кинулася Гаррі в обійми, а от Кінґслі не виявив ані найменшої радості від зустрічі. Гаррі побачив з-за Герміониного плеча, як він підняв чарівну паличку й націлився Люпинові в груди.
- Які останні слова сказав нам Албус Дамблдор?
- "Гаррі - наша найбільша надія. Довіртеся йому", - спокійно відповів Люпин.
Кінґслі націлив паличку на Гаррі, однак Люпин сказав:
- Це він, я вже перевірив!
- Добре, добре! - буркнув Кінґслі, ховаючи чарівну паличку під плащ. - Але хтось же нас зрадив! Вони знали, що це буде сьогодні!
- Схоже, що так, - погодився Люпин, - але вони, здається, не чекали, що Поттерів буде семеро.
- Невелика радість! - сердито зауважив Кінґслі. - Хто ще повернувся?