- Усе нормально, - заспокоїв її Гаррі. - Це не має значення, чесно.
- Не має значення? - перепитала Гестія, а її голос лиховісно забринів. - Невже ці люди не усвідомлюють, через що ти пройшов? Яка небезпека тобі загрожує? Яке виняткове місце посідаєш ти в серцях антиволдемортового опору?
- Е-е... ні, не усвідомлюють, - зізнався Гаррі. - Вони, власне, вважають, що я - порожнє місце, але я вже звик...
- Я не вважаю, що ти порожнє місце.
Якби Гаррі не бачив, як ворушаться в Дадлі вуста, він би не повірив. Кілька секунд він дивився на Дадлі, перш ніж усвідомив, що це сказав його двоюрідний брат; крім того, Дадлі увесь почервонів.
Приголомшений Гаррі зніяковів.
- Ну... е-е... дякую, Дадлі.
І знову було видно, як Дадлі бореться з надто важкими для висловлення думками. Нарешті він пробурмотів: - Ти врятував мені життя.