- Наші знають багацько лайок, - сказав Рон, - але то їх, мабуть, навчили Фред і Джордж.
Гаррі саме заводив у шатро групу ворожбитів, коли до нього підбігла Луна.
- Салют, Гаррі! - привіталася вона.
- Е-е... мене звати Барні, - пробурмотів збитий з панте-лику Гаррі.
- О, то ти й це змінив? - весело поцікавилась Луна. - А як ти впізнала?..
- О, з виразу обличчя, - пояснила дівчина.
Як і батько, Луна була вбрана в яскраво-жовту мантію, яку доповнила великим соняшником у волоссі. Коли очі звикали до сліпучої жовтизни, загальне враження було навіть доволі приємне. Принаймні з її вух не звисали редиски.
Ксенофілій, захоплений розмовою зі знайомим, не чув, про що говорили Луна й Гаррі. Розпрощавшись зі співрозмовником, він повернувся до дочки, котра, піднявши пальця, сказала: - Татку, дивися... один гномик мене таки вкусив!