Та скільки б і з якими інтонаціями вони не повторювали ці слова, їхній зміст розгадати не вдавалося.
- А меч, - сказав урешті-решт Рон, коли вони вже кинули спроби розтлумачити напис на сничі. - Чому він хотів, щоб Гаррі успадкував меча?
- І чому нічого мені не сказав? - неголосно промовив Гаррі. - Меч був там, висів торік на стіні в його кабінеті під час усіх наших розмов! Якщо він хотів мені його передати, то чому не передав ще тоді?
Враження було таке, ніби він сидить на іспиті з питанням, на яке має знати відповідь, але загальмований мозок нічого не підказує. Може, він торік чогось не вловив під час довгих розмов з Дамблдором? Може, він мав знати, що це все означає? Може, Дамбддор сподівався, що він усе збагне?
- А ця книжка, - замислилася Герміона, - "Казки барда Бідла"... я й не чула про такі казки!
- Не чула про "Казки барда Бідла"? - недовірливо пере питав Рон. - Ти що, жартуєш?
- Не жартую! - здивувалася Герміона. - А ти їх знаєш? - Та звичайно ж!
Гаррі відволікся від думок і глянув на них. Це ж було безпрецедентно - щоб Рон прочитав книжку, про яку не знала Герміона. Але Рона теж спантеличили їхні здивовані погляди.