- Але чому саме цю книгу?
- Не знаю. Мабуть, думав, що вона мені сподобається.
- Чи ти коли-небудь говорила з Дамблдором про різні шифри чи інші способи передачі таємної інформації?
- Ні, не говорила, - знову витерла рукавом сльози Герміона. - І якщо в міністерстві за тридцять один день незнайшли в цій книзі таємних шифрів, то сумніваюся, що мені це вдасться.
Вона притлумила в собі ридання. Друзі сиділи так тісно, що Ронові важко були висмикнути руку, щоб обняти Герміону за плечі. Скрімджер повернувся до заповіту.
- "Гаррі Джеймсу Поттеру", - прочитав він, а в грудях у Гаррі аж стислося від хвилювання, - "я заповідаю снич, упійманий ним у його першому в Гоґвортсі квідичному матчі, як нагадування про нагороди, що здобуваються наполегливістю і вмінням".
Коли Скрімджер витяг крихітного, завбільшки з горішок, золотистого м'ячика, той досить кволо затріпотів срібними крильцями, а Гаррі відчув явне розчарування.
- Навіщо Дамблдор залишив тобі снич? - запитав Скрімджер.